Менше тестів, більше хворих. Чи буде в Україні новий спалах COVID-19

Якщо поглянути на статистику Міністерства охорони здоров’я щодо виявлення випадків COVID-19, то може здатися, що Україна пережила пік наприкінці листопада, а потім захворюваність пішла на спад і стабілізувалася. Так, всю осінь ми щодня слухали в брифінгах МОЗ про новий “антирекорд”, аж поки захворюваність не сягнула 14 тис. випадків за день. А потім крива зламалася і стрімко пішла вниз. МОЗ приписав цей успіх карантину вихідного дня і вирішив не впроваджувати локдаун на новорічні свята, як це зробила більшість країн Європи.

Відтоді кількість виявлених випадків поступово падає. Але є нюанс: в листопаді не було ані піку захворюваності, ані стрімкого спадання – зниження показників відбувалося поступово. Наприклад, на це звернули увагу аналітики Центру економіки охорони здоров’я Київської школи економіки (КШЕ).

Адже, крім статистики МОЗ, є ще й статистика Національної служби здоров’я. І вона показує, що з середини листопада і майже до кінця року кількість виявлених випадків була приблизно однакова – близько 12 тис. випадків на добу. Тривало так зване плато.

Як пояснили у КШЕ, так сталося через різну методологію: НСЗУ вносить в статистику дату отримання позитивного тесту, тому її дані дещо затримуються, а МОЗ – дату власне потрапляння даних в статистику. Тобто, якщо пацієнт отримав свій результат тесту 20 листопада, а в статистику потрапив 25 листопада, то на графіку НСЗУ це буде підтверджений випадок 20 листопада, але показаний із затримкою, а на графіку МОЗ 25 листопада, тобто з похибкою.

Схоже, що МОЗ наприкінці листопада змінив методологію і почав вносити в статистику саме дату отримання тесту. А активне додавання даних спричинило пік у статистиці, пояснював старший дослідник департаменту економіко-політичних досліджень КШЕ Юрій Ганиченко.

Як українці тестувалися на COVID-19 в останні три місяці

Із 8 по 25 січня в Україні тривав “карантин зимових канікул”: закрилися кафе та ресторани, торгові центри, кінотеатри, школи. Транспорт і підприємства працювали. На перший погляд, це спрацювало – кількість фіксованих випадків COVID-19 справді знижується. Проте такі цифри давно не показові – в Україні роблять замало тестів, щоб контролювати епідемію. На один виявлений випадок припадає чотири-п’ять тестів, це означає, що показник виявлення становить 20-25%. Для контролю ситуації він має триматися на рівні 5%.

Втім, падіння занадто помітне, тож  Букви надіслали запити в усі обласні лабораторні центри, а також деякі приватні лабораторії із запитанням, скільки тестів вони провели впродовж листопада-січня, коли статистика котилася вниз. Не всі області дали відповіді, тому ми проаналізували лише ті, що є. Майже всі вони повідомили, що кількість тестувань справді різко впала за останні три місяці.

Розглянемо спочатку великі міста. Наприклад, Київський міський лабораторний центр у листопаді провів понад 37 тис. досліджень, у грудні – майже 39 тис., у січні – майже 18 тис. Зазначимо, що в державних та комунальних лабораторіях майже завжди тестують тих пацієнтів, яких направив сімейний лікар або які вже були госпіталізовані. Максимальна потужність лабцентру – 5 тис. досліджень на добу методом ПЛР. Затримки у видачі результатів були в листопаді – до тижня, потім тест можна було отримати за добу.

Водночас приватні лабораторії Києва, за даними міського лабцентру, в листопаді провели понад 191 тис. досліджень, в грудні – 160 тис., у січні – 114 тис. Тобто, охочих зробити тест за свої гроші теж стало менше.

Дніпропетровський обласний лабцентр у листопаді провів понад 55 тис. тестів, у грудні – понад 52 тис., у січні – 33 тис., це на область і місто разом.

Харківський: у листопаді 25 тис., у грудні 18 тис., у січні 15,5 тис. Приватні лабораторії області тестували майже стільки само: 26 тис. у листопаді та по 18 тис. у грудні та січні.

Одеський: 71 тис. у листопаді, 78,5 тис. у грудні, 39 тис. у січні. В приватних лабораторіях: 41 тис. у листопаді, 45,7 тис. у грудні, 24 тис. у січні.

Також значне зниження кількості протестованих фіксується в Херсонській області: з 30 тис. у листопаді до 9 тис. у січні. А в приватних лабораторіях черги тільки зростали: 2,7 тис. у листопаді, 2,9 тис. у грудні, 3,2 тис. у січні.

Схожа ситуація у Волинській області. В державних лабораторіях в листопаді провели 33 тис. тестів, у грудні 18,5 тис., у січні 11,6 тис. У приватних: 2 тис. у листопаді, 1,3 тис. у грудні, 2,3 тис. у січні, тобто попит знову зріс.

Таке саме плавне зменшення черг у лабораторіях було в Хмельницькій області: з 26 тис. у листопаді до 12,7 тис. у січні; у Тернопільській: з 27 тис. до 16 тис.; у Житомирській: з 30 тис. у до 13 тис.; у Сумській: з 27 тис. до 14 тис.; у Закарпатській – з 26 тис. до 11 тис.

У Вінницькій області був грудневий стрибок: 24 тис. у листопаді, 34 тис. у грудні і знову 23 тис. у січні. Аналогічно – у Кіровоградській області: 17,5 тис. у листопаді, 21 тис. у грудні, 9 тис. у січні.

Єдина область (серед тих, хто відповів на запит), яка не знизила рівень тестування – Івано-Франківська. У листопаді там провели 22 тис. тестів, у грудні 23 тис., у січні 21,7 тис. Водночас офіційна статистика показує поступове зростання кількості інфікованих у цій області, яке активізувалося в лютому. Таке ж зростання бачимо в Закарпатській області та частково в Чернівецькій.

Наплив на приватні лабораторії також зменшився. Лабораторія “Медіс”, яка працює у західних областях, повідомила, що в січні порывняно з листопадом кількість охочих протестуватися впала приблизно вдвічі.

“В осінньому ажіотажі навколо ПЛР-тестування на COVID-19 відігравала важливу роль туристична активність. Вже зараз попит стабілізується, пацієнти звертаються головним чином у зв’язку з наявністю симптомів хвороби. Проте залишається певна частка пацієнтів, які проходять тестування у нашій лабораторії з метою отримати результат англійською чи польською мовами”, – повідомила лабораторія “Буквам”.

За їхніми даними, найбільша кількість охочих зробити тест була напередодні Нового року, найменша – на початку січня під час святкових канікул.

У лабораторії “Сінево”, яка працює по всій Україні, також найбільший попит був у листопаді – за цей місяць вони провели понад 95 тис. тестів. У грудні дещо менше – понад 70 тис. У січні – лише 38 тис. тестів за місяць.

Менше тестів – менше хворих?

Тож ми з’ясували, що починаючи з грудня лікарі почали рідше направляти пацієнтів на тестування, а також стало менше охочих протестуватися  власним коштом.  Та чи означає це, що українці стали менше хворіти?

“Немає правдивих даних про те, чому люди стали менше тестуватися на COVID-19. Потрапляючи у лікарню, пацієнт обов‘язково проходить тестування. А пацієнти без симптомів або з легким перебігом, вочевидь, пересиджують хворобу вдома”, – прокоментував “Буквам” Павло Ковтонюк, заступник міністра охорони здоров’я у 2016-2019 роках.

Тобто кількість тестувань у нинішній ситуації не показує взагалі нічого. На відміну від кількості ушпиталень.

“Українська система тестування зазнала поразки в ефективній протидії розповсюдженню COVID-19: і статистика тестування з кінця листопада не відображає реальної ситуації із захворюваністю. Саме тому слід орієнтуватися на показники госпіталізацій. Вони є більш-менш стабільними в середньому по Україні. І водночас є спалахи поширення у деяких регіонах”, – зазначив Ковтонюк.

На його думку, теоретично зимовий карантин міг зменшити захворюваність, але пересвідчитися в цьому неможливо через неінформативну систему тестування.

У КШЕ застерігають, що попри малу кількість нових випадків ситуація в Україні – одна з найкритичніших у Європі. Це показує зайнятість “ковідних” ліжок: щодня в Україні госпіталізують більше, ніж виписують, це свідчить про зростання навантаження на систему охорони здоров’я.

“Реанімаційні ліжка досі лишаються вузьким місцем в системі охорони здоров’я. Впродовж січня стабільно зайняті понад 40% реанімаційних ліжок у лікарнях, відведених для пацієнтів з COVID-19. І є великий ризик, що реанімаційні ліжка будуть найближчим часом заповнюватися ще швидше. Слід на це зважати”, – розповідав Юрій Ганиченко 4 лютого.

За його даними, у трьох західних областях – Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській – найвищий ризик нового спалаху COVID-19, адже там ушпиталення перевищує виписку з лікарень на 20-70%. Станом на початок лютого три чверті лікарень Івано-Франківської області були перенавантажені: це 19 із 26 закладів.

У перший тиждень лютого найскладнішою була ситуація в Закарпатській області – були заповнені 65% реанімаційних ліжок, відведених для пацієнтів, хворих на COVID-19. В Івано-Франківській області – 60% “ковідних” ліжок, у Чернівецькій – 45%.

18 лютого “Букви” зателефонували в лабораторні центри кількох західних областей, щоб дізнатися про ситуацію з перших вуст, і з’ясували, що динаміка епідемії невтішна.

Наприклад, у Закарпатській області почалося різке зростання після новорічних свят.

“Захворюваність поширена нерівномірно, є райони з досить інтенсивним приростом захворюваності, відповідно, завантаженість ліжок там більша. За минулу добу ми зареєстрували 500 випадків, увійшли в трійку лідерів по Україні разом з іншими західними областями, де також спостерігається зростання”, – розповіла завідувачка відділу епідеміологічного нагляду і профілактики інфекційних захворювань Закарпатського лабораторного центру МОЗ України Вікторія Тимчик.

Завантаженість лікарень, за її словами, зростає щодня, постійно додаються нові “ковідні” ліжка: вже виділено 2113 місць і станом на 18 лютого вони завантажені на 61%.

“Ми активно моніторимо ситуацію, відбуваються засідання спеціальних комісій, при кожній територіальні громаді створено штаб протидії епідемії. Заклади освіти переводяться на дистанційне навчання, щоб там не поширювалася інфекція. На засіданні ми прийняли рішення про посилення контролю за дотриманням населенням вимог урядової постанови 1236 (про карантин, – ред.)”, – зазначила Вікторія Тимчик.

У Чернівецькій області схожа ситуація, показники зростають буквально щодня.

“За останню добу зареєстровано 436 нових випадків COVID-19, що свідчить про суттєве зростання захворюваності. За останні сім днів показники зросли в півтора раза порівняно з попереднім тижнем. Зокрема зросла захворюваність серед дітей. За останні два тижні у нас показник 424,7 хворих на 100 тис. населення, ми на другому місці після Івано-Франківської області”, – розповів “Буквам” завідувач відділу епіднагляду та профілактики інфекційних захворювань Чернівецького обласного лабораторного центру МОЗ України Юрій Падурару.

Завантаженість “ковідних” ліжок також зростає – станом на 18 лютого зайнято 53%. За словами пана Падурару, резерв ліжок в області є: наприклад, якщо забракне місць у Чернівцях, то сусідні райони готові прийняти пацієнтів.

“Поступово ситуація ускладнюється. Ми пропонуємо органам місцевої влади посилювати протиепідемічні заходи: обмеження в місцях масового перебування людей, закладів освіти, таким чином хочемо вплинути на перебіг епідемії в області”, – пояснив він.

Таке зростання, за словами фахівця, було прогнозованим.

“Карантинні заходи, які застосовувалися зокрема і в Чернівецькій області, були недостатньо жорсткими, люди збиралися в громадських місцях без дотримання дистанції, без масок. Прогнозовано зростає захворюваність серед дітей, зокрема школярів, це пов’язано з продовженням навчального процесу в школах, закладах професійно-технічної освіти”, – каже він.

В Івано-Франківській області за останню добу (станом на 18 лютого) зафіксували найбільше в Україні зростання кількості хворих – 799 осіб. Напередодні в область приїздив головний санітарний лікар Віктор Ляшко і було ухвалено рішення про жорсткий локальний карантин з 22 по 28 лютого, ймовірно, будуть також обмеження щодо в’їзду та виїзду з області. Ляшко назвав ситуацію в регіоні критичною, лікарні заповнені на 73%, в деяких містах – на 90%.

Нагадаємо, “карантин”  зимових канікул, який закрив усі культурні та розважальні заклади, не стосувався гірськолижних курортів, значна частина яких розташована саме в Івано-Франківській області. Тож соцмережі були переповнені фото і відео з Карпат, на них засвітився навіть президент Володимир Зеленський.

Зростання кількості пацієнтів у “ковідних” лікарнях. Скріншот із презентації КШЕ

Ще дві області показують тенденцію до наростання епідемії: Вінницька й Тернопільська. Аналіз КШЕ демонструє, що їм теж варто приділити увагу. Уряд якраз планує новий адаптивний карантин – обмеження будуть посилювати в тих регіонах, де швидко зростає частка ушпиталених. За словами Юрія Ганиченка, зараз такий підхід актуальний, оскільки в решті областей поки що все спокійно.

“Адаптивний карантин може бути ефективним, по-перше, за умови чітких індикаторів його введення. Наприклад, орієнтуватися на кількість позитивних тестів при нинішній ситуації в Україні — немає сенсу. Тому слід звертати увагу на кількість госпіталізацій та наявні ресурси медичної системи у конкретній області, районі, міста. По-друге, мають бути чіткі критерії завершення карантину. Тобто чого ми маємо досягти в результаті”, – додає Павло Ковтонюк.

Чи є в Україні нові штами коронавірусу

Найперше, що спадає на думку в контексті нової хвилі в західних областях – нові штами SARS-CoV-2. Відомо щонайменше три: британський, південноафриканський та бразильський. Вони мають такі назви (не офіційні, а, швидше, народні) не тому, що виникли в цих країнах, а тому, що їх там виявили, бо активно вивчають зразки. Невідомо, чи ці мутації роблять вірус більш летальним, проте точно більш заразним, а це означає більше хворих і більше навантаження на медичні системи. Багато країн уже посилили карантин через ці штами.

Чи є мутовані віруси в Україні – невідомо, адже тут не проводять секвенування. Натомість зразки вірусів надсилють за кордон, поки що аналіз показує, що в нас циркулює оригінальний штам.

Водночас Інститут молекулярної біології і генетики НАН України заявив, що готовий досліджувати мутації коронавірусу, але це потребує  фінансування.

“Невідомо, які штами циркулюють зараз в країні і чи відрізняються вони в регіонах, вони безпечніші для українців чи навпаки, загрозливіші, ніж ті, що спричинили епідемію на початку 2020 року… На основі даних таких досліджень можна оцінювати властивості вірусів, а відтак вибудовувати ефективні стратегії лікування, розуміти, чому діють або не діють ті чи інші ліки”, – йдеться у повідомленні.

В інституті також зазначають, що дані про штами важливі для вакцинації, наприклад, британський штам не впливає на ефективність наявних вакцин, а бразильський та південноафриканський – знижують. Щоб модифікувати вакцини, треба мати повну інформацію про вірус. В Інституті кажуть, що мають необхідні прилади – секвенатори – та фахівців, потрібні лише реагенти та грамотна організація процесу з боку уряду.

Скільки українців уже перехворіли на COVID-19

Нещодавно мережа “Сінево” опублікувала результати власного аналізу щодо імунітету до COVID-19. Фахівці проаналізували результати тестування населення на антитіла IgG, які свідчать про перенесену хворобу – з травня до січня такий аналіз в лабораторіях “Сінево” пройшло понад 140 тис. людей. Вони дійшли висновку, що близько половини українців можуть мати імунітет до цієї хвороби.

“За підсумками тестування в січні 2021 року кількість клієнтів із виявленим імунітетом до COVID-19 залежно від регіону становить від 44% до 60%. Водночас ще в жовтні 2020 року відсоток клієнтів із позитивним тестом на імунітет становив 33%, а в липні – 9%”, – розповіли в мережі.

Проте моделювання КШЕ показує, що на COVID-19 перехворіло від 13% до 20% українців. КШЕ дійшла таких висновків завдяки власній епідеміологічній моделі, яка калібрується щодо показника смертності і показує реальну динаміку хворих. Дослідники моделюють три сценарії епідемії: позитивний, середній та негативний. Відповідно до цих сценаріїв, діапазон тих, хто вже перехворів, – від 13% до 20%. Детальну методологію КШЕ поки що не розкриває.

Водночас Юрій Ганиченко має сумніви, що перехворіла вже половина українців, як це з’ясували в “Сінево”.

“Дослідження “Сінево”  не репрезентативне для України, адже містить лише тих людей, які самі звернулися в цю лабораторію. Це статистичне упередження відбору, selection bias. ВООЗ 31 грудня оголосила, що, за підсумками сероепідеміологічного дослідження з правильною вибіркою,  перехворіло менше ніж 10% населення. Тому говорити про 52% – дуже амбітно”, – пояснив Ганиченко.

У всякому разі наявність антитіл після хвороби ще не означає, що людина не захворіє вдруге, випадки були, а тривалість та надійність такого імунітету поки що лише вивчається.