Відповідно до традиційно бюрократичного формулювання Кабміну, свято встановлене “з метою сприяння розвитку фермерського руху в Україні та на підтримку ініціативи громадськості”.

Як прийнято говорити у таких випадках – ну офігіти тепер.

Не будемо вдаватися в подробиці, що з ідеєю прозапровадження Дня фермера нинішня влада не першопрохідці. Рішення про його затвердження ухвалив позаминулий Кабмін. Оскільки тоді ідею юридично так і недооформили, для історії батьком свята залишиться Володимир Зеленський – принцип “не важливо, хто придумав, важливо, за чиєї каденції запровадили” в політиці свято дотримується, і нарікати тут нема на що.

Також залишимо за дужками календарну близькість до аналогічного свята в Російській Федерації, де День фермера відзначають 10 червня. Для звинувачень у зближенні ОП і РФ є значно серйозніші підстави, ніж дата, тим більше, що вона логічно пов’язана із Законом України “Про фермерське господарство”, ухваленим 19 червня 2003 року.

Іронія “в будь-який незрозумілій ситуації засновувати нове державне свято”, мабуть, теж недоречна: формування порядку видатних дат – прямий обов’язок президента, і попередники Володимира Зеленського нею також не нехтували. Петро Порошенко заснував День батька і День зовнішньої розвідки, а Віктор Янукович – День сім’ї, День флоту і скоригував дату святкування Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва.

І навіть ті, хто вважає традицію професійних свят “совковою” або застарілою, навряд чи можуть не визнати, що в країні з 40% часткою агропродукції в експорті та 15% у ВВП публічно нагадати про заслуги фермерів в жодному разі не зайве.

З огляду на те, що в країні так-сяк зберігається карантинний режим, пишних урочистостей з приводу першого Дня фермера не передбачено.

Однак це свято – привід зіставити офіційне вшанування з об’єктивною реальністю в галузі і проаналізувати, чому саме, крім дня в календарі, влада підтримує сільгоспвиробників.

Фермерський чекліст на сьогоднішній день виглядає не дуже святково.

✓ Програми державної підтримки АПК – немає.

Зазвичай у травні дотації вже “поїхали”, а аграрне співтовариство вальяжно обурюється “могли б і швидше”. У 2020 році посилання на двомісячний карантин дозволяє виправдати відсутність держпідтримки в галузі, а підганяти уряд, зайнятий боротьбою з пандемією, якось ніяково. Що не вийде списати на COVID – то це сумнівну архітектуру програм підтримки: наприклад, 1,2 млрд гривень, закладені на здешевлення кредитів для сільгоспвиробників, настільки неробочі, що чесніше було б назвати цей рядок “гроші залишаться у бюджеті, спасибі за розуміння”. При цьому скасовано програму компенсації вартості насіння, що непогано зарекомендувала себе раніше.

✓ Спроби погашення заборгованості з аграрних програм держпідтримки 2019 року – є.

Не встигнувши в кінці минулого року перерахувати гроші одержувачам і створивши проблему, зараз МЕРТ героїчно її вирішує: прийняті постанови, що дозволяють закрити близько 0,5 млрд гривень заборгованості.

✓Допомога аграріям у регіонах, які постраждали від посухи – немає.

В Бессарабії посуха знищила 80% посівів, у деяких господарствах втрати врожаю сягають 100%. Історія із самогубством фермера з села Шевченкове Кілійського району Одеської області за місяць втратила гостроту, але не перестала бути менш показовою.

Поки єдине доступне джерело коштів для допомоги постраждалим від екстремальних погодних умов – це Резервний фонд, який передбачає видачу грошей на поворотній основі і в досить стислі строки.

✓ Низка сумнівних законодавчих ініціатив – є.

Законопроєкт № 3131, серед авторів якого відзначився весь бомонд “Слуги народу” і який під девізом детінізації галузі значно збільшує навантаження на невеликі фермерські господарства;

№ 0856 про кооперацію, який досить специфічно трактує принцип “один учасник – один голос”, диференціюючи вагу членів кооперативу пропорційно їхньому добробуту;

№ 3295, який хаотично “удосконалює” формат держпідтримки і вкотре перекроює формат роботи держоператорів на агроринку.

✓ Спроба запровадження квот на імпорт міндобрив на користь внутрішнього виробника – є.

Фермери вже кілька років активно протестують проти обмежень імпорту російських добрив, які дешевші за український аналог. І Кабмін щоразу – з корупцією або без – вибирає кого рятувати: фермерів чи хіміків.

✓Ідея підвищення ввізних мит на дизельне паливо – є.

Додаткові витрати аграріїв на дизпаливо можуть вирости на 1,9-3,0 млрд грн.

✓ Представники фермерських кіл у профільних органах виконавчої влади: заступник міністра, директор департаменту розвитку фермерства та сільських територій, генеральний директор Укрдержфонду – немає.

✓Міністерство аграрної політики, яке могло б відстоювати інтереси галузі і бути майданчиком для пошуку консенсусу у важливих для сільгоспвиробників питаннях – немає.

✓Професійне свято, День фермера – є.

Баланс позитиву в галузі явно не надихає, але фермерам за 30+ років не звикати.

І, звичайно, така буденна річ, як бездарне держуправління, не зіпсує їм заслуженого свята.