Про це повідомило The New York Times.

Передумови мітингів

Іран сколихнули протести через вбивство 22-річної Махси Аміні. Жінку затримала поліція моралі, яка звинуватила її в тому, що вона неправильно покрила волосся. Родина вбитої свідчила, що дівчина померла через удари по голові, поки офіційно влада країни стверджувала, що смерть трапилася внаслідок раптового серцевого нападу.

Фото: Leah Remini/Twitter

Після цього країну охопили протести, під час яких зокрема жінки на знак солідарності зрізали собі волосся. Силовики застосовували проти мітингувальників фізичну силу та стріляли по натовпах. Правозахисні групи зазначили, що за місяць заворушень вбито щонайменше 240 людей, серед яких було 28 дітей. Уряд Ірану ж звітував, що було вбито 24 співробітників сил безпеки.

Чому військові та гвардія виступають на боці уряду

Влада дуже тісно вплела в структуру держави та економіки Революційну гвардію, найпотужнішу військову силу країни, бо її  зникнення призведе до повалення системи. Фактично авторитарні клерикальні правителі країни готувалися до протестів ще з часів Ісламської революції 1979 року, яка встановила консервативну теократію, що міцно тримається до сьогодні.

Аятола Рухолла Хомейні, засновник революції, наказав створити сили Вартових революції. Він ініціював таке для захисту уряду від переворотів або дезертирства регулярної армії. Революційна Гвардія є окремою від національної армії структурою.

На сьогодні в Ірані гвардія має сотні тисяч членів. Аналітики кажуть, що Іран став військовою державою, якою керує гвардія, а не як вважалося, що це режим теократії, де головні – шиїтські священнослужителі.

До придушення протестів залучили так звану міліцію в цивільному, яка відома як Basij. Ця добровольча сила під егідою Революційної гвардії тижнями застосовувала жорстоку тактику до мітингувальників, щоб спробувати придушити протести, як це було зроблено під час минулих повстань.

Що зараз відбувається в Ірані

“Міліція в цивільному” зазнала невдачі, тому на вулиці Ірану стали виводити інших захисників уряду — елітний загін Вартових революції, відомий як “Саберін”. Фактично уряд звернувся до своїх найвірніших солдатів, щоб повернути контроль над вулицями.

Значною мірою доля протестного руху залежить від згуртованості та лояльності Корпусу вартових революції та решти багаторівневих сил безпеки країни. Мітинги стали найбільшим викликом для правлячої системи Ірану з 2009 року. Протестувальники не можуть повалити жорстких клерикальних правителів країни саме через їхній захист з боку військових.

“Їх, як організацію, насправді не хвилює втрата людей чи заворушення тут чи там”, — сказав про Революційну гвардію Афшон Остовар, доцент кафедри історії Близького Сходу та питань національної безпеки у Військово-морській аспірантурі. “Вони піклуються про збереження системи, а не про збереження Ірану”.

ЗС Ірану мають кілька рівнів. Серед них регулярна армія, сили безпеки, внутрішня поліція, гвардія та “міліція в цивільному”. Дотепер не надходило інформації про дезертирство з боку силовиків.

Попри жорсткий опір протестувальникам серед військових поширюється відчуття виснаження. Вони стурбовані рівнем насильства щодо них, особливо з боку молодих жінок. Інформацію озвучила особа, знайома з обговореннями безпеки, але на правах анонімності через безпекову ситуацію.

Рядових залякували тим, що у випадку повалення уряду їх стратить опозиція. У такий спосіб військові та поліцейські командири створювали підґрунтя для запобігання дезертирству. Анонімна особо вважає, що навіть якщо деякі офіцери таки втечуть, гвардія та воєнізоване формування Basij, швидше за все, продовжуватимуть боротьбу за збереження владної системи.

Як військових вплели до економіки держави

У Революційної гвардії є чимало зброї, зокрема балістичні ракети і безпілотники. Старші командири опанували ключові політичні посади. Наприклад, одним з них є спікер парламенту Мохаммад Бакер Галібаф.

Пересічні громадяни та опозиція мають страх перед розвідкою уряду, яка арештовує та залякує дисидентів і політичних активістів. Сили Кудс, тобто закордонне відділення гвардії, має озброєну мережу проксі-ополченців. Їх збирали для можливої допомоги з Лівану, Сирії, Іраку та Ємену.

Фото: Wana News Agency

Вони володіють заводами, корпораціями та дочірніми компаніями у банківській сфері, інфраструктурі, житловому будівництві, авіакомпаніях, туризмі та інших секторах. Завдяки цьому та іншим шляхам уряду Ірану допомагають обходити санкції через мережу контрабандних операцій. Такі структури не підзвітні уряду, навіть якщо викриття корупційних справ стає публічним.

“Хоча верховний лідер Ірану аятолла Алі Хаменеї є головнокомандувачем усіх збройних сил країни, гвардія діє, так само як звичайна армія, але з власною ієрархією командування”, — йдеться у повідомленні.

Доцент міжнародної історії Лондонської школи економіки Рохам Алванді зазначив, що немає контролю над тим, звідки у проксі-ополченців беруться кошти та куди їх витрачають. Проте ці гроші є величезною частиною іранської держави.

Гвардійці розуміють, що влада і багатство тісно пов’язані з виживанням системи, тому вбачають у протестах таку загрозу. Рохам Алванді додав, що “верхівка” може багато втратити, якщо все обернеться насильством або піде проти них.

Поки що їхні правителі не поступилися “ні сантиметром”

По всьому Ірану жінки спалювали хустки, які вони повинні носити за законом. На мітингах скандували “Смерть диктатору” та “Жінки, життя, свобода”. Протестувальники обурені через десятиліття гноблення, погане управління та корупцію. Під час мітингів люди вимагали більше соціальних свобод, кращих економічних перспектив і повного повалення правлячої системи.

Натомість верховний лідер наказав офіційним особам ігнорувати протести та вести справи, як завжди. Тому вони нібито ігнорують протести у внутрішній і зовнішній політиці. Верховний лідер Ірану аятолла Алі Хаменеї заявляв, що “Ісламська революція породила непохитну державу”.

“Цей саджанець сьогодні перетворився на могутнє дерево, і ніхто не повинен сміти думати, що зможе вирвати його з корінням”, — сказав він.

Утім, розгортання Революційної гвардії та елітних загонів свідчить, що ситуація може бути сприйнята як “знак того, що дерево може хилитися”.

Джавад Могоуей, режисер-документаліст, близький до гвардії, заявив, що склад сил на вулицях країни змінився, коли туди вивели  спецназівців з елітного підрозділу “Саберін”. У Могоуейя брат і батько є високопоставленими гвардійцями, але він все одно критикував насильство проти протестувальників.

Були випадки, коли поліція стріляла в натовп, силовик тягав жінку за волосся, поки завдавав ударів по голові, а після допитів жінки виходили побитими. Щоправда, не про всі випадки насильства відомо. Мітингувальники дають відсіч. Для цього вони кидають каміння в силовиків, підпалюють автівки й нападають на військових.

Фото: Agence France-Presse — Getty Images

У Джавада Могоуейя теж стріляли “міліціонери в цивільному”. Йому завдали удару гумовими кулями та так сильно били по голові, що він втратив свідомість, бо чоловік намагався захистити молоду жінку-протестувальницю.

Як протестувальники знайшли способи одурити спецслужби

Іранці стали збиратися невеликими натовпами по всій країні, чим не дають військовим сконцентрувати власні сили. За словами Санама Вакіла, заступника директора програми Близького Сходу та Північної Африки в Chatham House, такі дії підтримали рух протесту, але його буде важко реалізовувати надалі, якщо не буде чіткого лідерства та єдиної цілі.

“Ми говоримо офіційним особам на зустрічах, що якщо ви не зміните курс і не усвідомите, що легітимність системи під загрозою, єдиний спосіб, яким Ісламська Республіка може залишитися при владі, — це вбивати кілька сотень людей кожні кілька місяців”, — , сказав The New York Times Гейс Горейші, аналітик, який консультував уряд.

На Близькому Сході у новітній історії вже були випадки дуже жорстких придушень мітингів з репресіями. Наприклад, продемократичні повстання в “Тунісі та Єгипті були відвернуті сильними президентами, Ємен втрапив у громадянську війну, а Сирія продемонструвала масштабну бійню, яку режим може вчинити своєму народу, щоб забезпечити своє виживання”.

Існують побоювання, що Служби безпеки Ірану можуть вдатися до ще більшої жорсткості, якщо їхнє існування опиниться під загрозою. Утім, така перспектива викликає неспокій у декого і всередині владної системи. Гейс Горейші додав, що зараз стає дуже важко і навіть неможливо захищати внутрішню політику.

Фото: Agence France-Presse — Getty Images

Попередня хвиля протестів у листопаді 2019 року призвела до вбивства силами безпеки понад 400 осіб.  Утім, за даними правозахисних груп, реальні цифри, ймовірно, набагато вищі за ці. Більшість людей було вбито пострілами з близької відстані в голову та шию менш ніж за тиждень.

Ці протести відрізняються від інших тим, що їх очолили молоді жінки. Сцени насильства щодо жінок, нерідко з летальними випадками, породили заклики до збройних сил скласти зброю та припинити вбивства.

“Я не думаю, що іранські військові та сили безпеки, якими б жорстокими вони не були, готові стати відомими як вбивці дочок Ірану”, — сказав пан Остовар, професор історії.

За словами професора, щоб придушити опір, військові “повинні вбити багато жінок, щоб загасити це, і вони не можуть убити їх усіх”.