Понеділок 9 березня приніс світовій економіці одразу декілька «чорних лебедів». Росія вирішила не продовжувати угоду в рамках «ОПЕК+», через що світова ціна нафти впала на 30%, зокрема на «чорне золото» марки Brent – до $31 за барель. РФ сама постраждала від такого рішення: втрати економіки країни сягатимуть $150 млн на день, курс долара виріс від 68,5 до 73,7 рублів, курс до євро – від 80 до 84,1 рублів.

За ціною на нафту почали падати світові фондові ринки. Зокрема, акції на біржах Італії втратили в ціні одразу 10%, на біржах США – одразу 15%. Через це торги були закриті буквально за 15 хвилин, а сумарна втрата капіталізації світових компаній склала $5,6 трильйона. Особливо тривожно, що ці «чорні лебеді» прилетіли на тлі очікуваного економічного спаду в світі  через  поширення коронавірусу.

Цікаво, що вартість зернових на світовому ринку впала лише на 1,4%. Це вже дало примарну надію українцям на те, що наша країна витримає майбутню економічну кризу, а натомість РФ спіткає колапс, бо бюджет країни-агресора на 2020 рік верстався із розрахунку $42 за барель.

Але падіння доходів від експорту енергоресурсів аж ніяк не зупинить агресію проти України, воєнний бюджет росіян дорівнює лише 10%   загального обсягу зовнішніх постачань. Натомість, для нас втрата ВВП в січні на 0,5% – лише початок, українська економіка й далі падатиме. Справа не лише в  падінні цін на сировинні товари, основу нашого експорту, але й туманності навколо стратегії уряду Шмигаля.

Запас на роки самотності

Росія подібні кризи переживає не вперше. На початку агресії в Криму, 2 березня 2014 року, індекс Московської біржі упав одразу на 5,8%. Щоб утримати курс 36,4 рубля за долар, Центробанку РФ довелося  продати за березень валюти одразу на $22 млрд, удвічі більше, ніж за попередні 2 місяці . Але ця подія не змусила росіян припинити військові дії.  Втім, як і події 15 грудня 2014 року, коли курс обвалився до 61 рублів за долар, бо «Роснєфть» розмістила на фондовому ринку облігацій на 625 мільярдів рублів.  Більш того – за даними російських ЗМІ, на 10 січня 2020 року РФ накопичила $557 мільярдів золотовалютних резервів. Це – рекорд останніх 8 років, і таких грошей росіянам вистачить щонайменше на 2 роки життя в самоізоляції.

Зараз Кремль намагається втримати курс рубля: місцевий Центробанк уже заявив, що зупиняє на 30 днів викуп долара, «готовий застосувати додаткові інструменти для збереження стабільності». Росіяни також заявляють, що їх резервів вистачить, щоб економіка стабільно пропрацювала при ціні нафти в $25-30 за барель.

З іншого боку, Кремль планує й далі нарощувати добування нафти.  «Роснєфть» уже заявила, що з 1 квітня 2020 року збільшуватиме викачування  «чорного золота» на 300 тисяч барелів на добу. Наприкінці 2019 року ця компанія щодоби викачувала 4,67 мільйона  барелів на добу.

У такий спосіб, росіяни намагатимуться не просто знизити ціну нафти до $26 за барель, але й зробити економічно невигідним для США добування сланцевих енергоресурсів, розповів #Буквам провідний експерт енергетичних програм Центра Разумкова Максим Білявський. Але така стратегія не матиме успіху. Аналогічна спроба Саудівської Аравії у 2014 році похитнути позиції американців на світовому енергетичному ринку завершилася  невдачею, від якої саудити повністю оговталися лише   до 2017 року. Якщо ж гонитва на пониження ціни бареля триватиме й далі, то скоріше постраждає сама Саудівська Аравія, бюджет якої на 80% залежить від постачання енергоресурсів, переконаний Білявський.

Для бюджету РФ енергоресурси мають дещо меншу вагу, близько 50%  обсягу експорту в $469 млрд за 2019 рік. Постачання  нафти та нафтопродуктів дали майже  $200 млрд доходу, газу – майже  $40 млрд. Росія хоч і має славу «країни-бензоколонки», але також експортує й метали (8% від загального обсягу), коштовносі, продукцію хімпрому та зброю (по 5% на кожну статтю поставок), та іншу продукцію машинобудування та агропродукцію (по 4%).

При цьому витрати воєнного бюджету РФ в 2019 році склали $46 млрд, тобто лише 10%  експорту, та 3%   ВВП. У цю суму вкладається не лише ведення війни в Україні та Сирії, але й оплата комунальних послуг військових частин та утримання інфраструктури воєнного призначення.  На 2020 рік росіяни запланували воєнний бюджет на ті ж $49 млрд, на які зокрема збільшити число контрактників до 450 тисяч, а їх платню підняти на 50%.

І навіть якщо на тлі економічних негараздів Кремлю доведеться урізати воєнний бюджет навіть на 25%, це не позбавить Україну воєнної загрози, зазначив у коментарі «Буквам» Микола Бєлєсков, головний консультант відділу Воєнної політики Національного інституту стратегічних досліджень. Експерт каже, що Росія уже пройшла запланований цикл переозброєння сухопутних військ, то Путін публічно заявляв про планове зниження воєнних витрат. Можливе урізання закупівель воєнної техніки буде некритичним, бо росіяни зможуть зберегти нинішні затрати на підготовку «відпускників» для Донбасу. «Тож треба буде 5-7 років низьких цін на нафту, щоб воєнна загроза від РФ для нас ослабла», – резюмує Бєлєсков.

Хто підтримає мільярдами

Теоретично, вслід за світовими цінами на нафту має впасти й вартість пального на українських АЗС. У будь-якому разі, Антимонопольний комітет України уже заявив, що «чекає на реакцію учасників ринку нафтопродуктів».   Зараз ціна бензину А-95 тримається на рівні 26,3-27,3 грн/літр. Її реалістичний поріг зниження – 20-22 гривні за літр станом на травень. Пониження до 10-15 гривень за літр обернеться збільшенням дефіциту бюджету, міркує президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.

Утім, за словами аналітиків, здешевлення пального для автомобілів – єдиний позитив від падіння  цін на нафту, який отримає Україна.

Зокрема, економіст Продовольчої організації ООН Андрій Ярмак прогнозує, що Кремль свої потенційні збитки покриватиме девальвацією рубля та зниженням імпорту молочних продуктів, фруктів, ягід та кондитерських виробів. Натомість, росіяни збільшать власний агроекспорт. Це в підсумку обвалить світові ціни на агропродукцію та ударить по стабільності економіки України, 40% експорту якої, або $22,2 мільярда у 2019 році – постачання продовольства, вважає Ярмак.

В принципі, поза увагою останні 3 роки лишався факт, що Україна та РФ продають на світовий ринок приблизно однакову кількість агропродукції – понад 40 мільйонів тонн зернових щороку (РФ у 2017 році продала навіть 51 мільйон тонн збіжжя, проти 40 мільйонів тонн з України). При цьому ми з Росією конкуруємо за ті ж самі ринки збуту – Південно-Східна Азія та Близький Схід. Власне, Росія у 2014-2016 почала нарощувати експорт зерна із 31 до 36 мільйонів тонн на рік, через девальвацію рубля та падіння ціни нафти.

Навіть якщо Україна накопичила рекордні за 9 років золотовалютні резерви на $27 мільярдів, цим нашу економіку «на плаву» можна буде утримувати лише декілька місяців. Далі – все одно  потрібна буде співпраця з МВФ, навіть якщо від цього хоче відмовитися  нинішній уряд Шмигаля, наголошує фахівець  відділу продажу  боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій Фурса.

10 березня Мінфін скасував аукціон на ОВДП. Новий керівник Мінфіну Ігор Уманський — відомий противник “пірамід ОВДП”. Але фінансовий аналітик Ерік Найман вважає, що рішення може нашкодити нашій економіці.
За його словами, притік коштів від ОВДП допоміг пом’якшити фактичне гальмування української економіки, яке насправді почалося  ще восени 2018 року.

Українські підприємці зможуть пережити будь-які складнощі майбутньої кризи, якщо вчасно змінять підходи до ведення бізнесу. Тобто — почнуть шукати нові точки та ринки збуту, позбавляться від неприбуткових активів, а вільні кошти вкладатимуть у вдосконалення виробництва, вважає генеральний директор AdvanterGroup Андрій Длігач.

Але яку стратегію виживання обере уряд – питання відкрите. Минув тиждень, а новий Кабмін досі не має усіх міністрів «економічного» блоку.