Бізнес бізнесом, а політика в кожного своя

Коментуючи учорашнє звернення Київради про недопущення політичних репресій,  можна було б сказати, що Володимир Зеленський не має фракції у Київраді,  й  під нього тут навіть не сформувалася  група перебіжчиків, тому і такий результат. Але це не зовсім так.

Торік улітку,  коли Офіс президента тоді ще в особі Андрія Богдана виношував ідею звільнити Кличка з посади голови КМДА, мер Києва заявив про можливе дострокове припинення повноважень Київради.

Приводом стало те, що 12 вересня на засідання Ради прийшло лише 48 депутатів, тоді як необхідний кворум – 61.

Тоді депутати “Самопомочі” заявили, що саботаж депутатів Київради вигідний Офісу Президента, оскільки їм потрібні дострокові вибори, аби змінити склад ради.

“Я так думаю, що проводиться робота з боку партії “Слуга народу”. Багато хто хоче потрапити до Київради за списками цієї партії, тому й відбувається такий саботаж. Але це мій суб’єктивний висновок. Я думаю, що ті депутати, які не з’явилися, зробили це навмисно, це не збіг”, – розповіла тоді журналістам Наталія Манойленко з цієї фракції.

Утім ця війна  тривала недовго. Після посилення впливу Андрія Єрмака оточення Зеленського змогло налагодити стосунки з мером. Люди Єрмака отримали посади в київській владі. Але медійно і політично це принесло президенту лише  мінуси.

Передусім  після того, як радник Єрмака засвітився за перенесенням коробок до Офісу президента з машини Дениса Комарницького, давнього члена команди Леоніда Черновецького.

Медійно виборця дуже легко поставити перед питанням: а навіщо вам ці нові обличчя, якщо за ними стоять ті самі старі, які 15 років тому дали вам кіло гречки, а забудували місто на мільярди.

А якщо містом фактично керуватимуть не люди Черновецького, то на їх місце прийдуть люди Вавриша, які хочуть висунути від «Слуги» свого кандидата в мери. Наприклад, Олександра Дубінського.

Мер Києва Віталій Кличко має високі шанси залишитися. Опоненти від жодної з партій не можуть йому знайти гідну альтернативу. Але в мера вочевидь буде проблема з тим, яка більшість у нього буде в наступній Київраді.

Теоретично його нове об’єднання з ЄС могло б дати йому таку більшість. Але  місяць тому мер досить категорично відмовився йти на місцеві вибори з “Європейською солідарністю”.

“На контакт” з ЄС він іде, намагаючись зберігати нейтральність і від ЄС, і від СН. Втім, у вівторок Кличко також підтримав звернення проти репресій.

“Він і зараз відмовляється (від діалогу), намагається загравати й з нами, і з ними. Але, певно, йому пояснили, що така його політична невизначеність грає проти нього. Звідси й голосування”, – кажуть в ЄС.

“У них свої інтереси, у нас — свої», – відповідають на це у Кличка.

У результаті всіх багатоходівок Зеленський отримав вчора повідомлення, що ніякого політичного впливу у Києві в нього немає. У  разі, якщо восени в місті почнуться протести, президенту тут і спертися ні на кого.

Останні соціологічні дані показують падіння рейтингів президента та його політичної сили. І нехай вони все ще лідери і їх рейтинг тримається на пристойному рівні у 23%, але тенденції для них мінусові.

41% опитаних соціологічною групою “Рейтинг”  описують свої емоції як розчарування, 11% – страх, 11% – злість. І лише 30% – як надію. 53% вважають, що основною причиною кризи є некомпетентність влади.

На сьогодні соціологи не оприлюднюють місцеву соціологію, але та, що є в штабів, говорить про те, що кандидат “Слуг”  “не злітає”. І навіть вже не йдеться, про те, що місту не цікаві кандидати Дубінський, Качура чи Ткаченко. Там не пройдуть навіть такі медійно розкручені персони як Дмитро Гордон та Віктор Ляшко (так, їх шанси теж міряли).

“Найкращі перспективи зараз у Ляшка, але в нього ядро 4%. Це дуже мало для старту. Максимум до чого його зможуть догнати – це 16%, але цього мало, щоб обіграти Кличка”, – каже співрозмовник Букв в одному зі штабів.

А не маючи сильного лідера, Зеленський не матиме й  більшості у Київраді.

“Без сильного лідера ми не залучимо людей, не буде за кого голосувати”, – визнають в СН.

Місцеві вибори як суцільна проблема

Насправді у тих, хто представляє місцеву владу зараз і збирається брати участь у виборах на майбутнє, є чимало причин недолюблювати чинну владу. Не лише в Києві, а й по всій Україні.

Спершу це проявилося під час формування бюджету, потім під час карантину – коли влада намагаючись забрати більше грошей, залишила на відкуп громадам забезпечення багатьох життєво важливих процесів.

По-перше, через зміни до бюджету уряд Шмигаля скоротив вдвічі видатки центрального бюджету на проведення місцевих виборів. На вибори потрібно 2 мільйони, а бюджет дає на них лише половину. Відповідно решту повинні будуть дати місцеві бюджети.

Місяць тому в інтерв’ю  Буквам спікер Дмитро Разумков висловив сподівання, що уряд подасть зміни до бюджету і на вибори виділять належне фінансування. Але поки що в Раді такого проєкту немає. А депутатам залишився на цій сесії лише один тиждень. Тож  з великою імовірністю зміни не будуть внесені до осені. Відтак, фінансувати запуск перших процесів доведеться місцевій владі.

Друге питання, яке викликає роздратування місцевих еліт, це те, що їх фактично закріпачують за партіями й на місцевому рівні. Минулого тижня парламентський комітет підтримав поправку до Виборчого кодексу, яка передбачає, що в населених пунктах від 10 тисяч мешканців буде пропорційна система висування. Раніше ця норма діяла для населених пунктів від 90 тисяч мешканців.

Третя претензія – як партіям, які не мають парламентського представництва, потрапити до комісії.

Змінами до законодавства зараз представництво парламентських партій збільшено з 1 до двох. “Якщо в нас у  комісії 17 членів, то 14 місць заповнено користуючись з парламентських фракцій та груп. І жеребкування стосуватиметься лише трьох місць, а отже позапарламентські сили це не задовольняє критично”, – пояснила Буквам керівник ОПОРИ Ольга Айвазовська.

Чому це важливо, бо шляхом внесення змін до протоколу, округлень, може вирішитися доля щонайменше  одного-двох мандатів.

Крім того,   для багатьох з тих, хто хоче брати участь у виборах, досі незрозуміло, в якому окрузі вони взагалі   балотуватимуться.

Річ у тім, що влада досі завершує процес децентралізації. Наприкінці червня вони показали план, як мають бути укрупнені райони. Це призвело до бурхливих протестів щонайменше в  чотирьох областях України. Деякі з невдоволених прийшли й під стіни Верховної Ради з вимогами лишити свої міста районними центрами. Як це було з жителями Василькова, що принесли труну нардепу Олександру Дубінському, який зрадив їхні інтереси.

Минулого тижня комітет з місцевого самоврядування приймав ходаків, які вимагали залишити за тим чи іншим містом статус районного центру. Або не включати до  іншого району, до якого вони не належали. Крим того, виявилось, що деякі межі районів не збігаютья з межами ОТГ, які до них входять.

Через те, що влада фактично згаяла рік,  протягом якого мала завершити процес децентралізації та адмінреформи на рівні місцевих виборів,  це виллється навіть в елементарну проблему, як призначати вибори.

Адже чергові вибори місцевих рад призначає Верховна Рада, а перші вибори громад – ЦВК.

“Думаю, що ідеального рішення там не буде. Верховній Раді доведеться призначити всі вибори, а ЦВК за законом  про об’єднані територіальні громади – потім призначати перші. І тоді організовувати їх. Оскільки були плани проводити перші вибори у 2019 році я чесно дивуюся, як влада змарнувала рік часу щодо планів перспективного розвитку і нарізки районів, і воно досі лишається незакритим. А комітет зараз паралельно з розглядом Виборчого кодексу приймає невдоволених цими змінами”, – зазначила Ольга Айвазовська.

Як розповідають джерела Букв, за попередніми домовленостями фракцій і груп, вони мають внести зміни до  Виборчого кодексу  вже наступного тижня.

Через горезвісні висловлювання Олександра Корнієнка про “корабельну сосну”  дуже актуальним стало питання гендерної квоти. Кілька парламентських сил, зокрема “Батьківщина”  та ОПЗЖ, хотіли б залишити її в попередньому вигляді на рівні 30% для жінок, а не квотного розподілу 2 до 3 у кожній п’ятірці. “Слуги”  готові були домовитися, але тепер  через скандал змушені будуть відстояти цю квоту.

Ирина_Аллахвердиева

Фото: #Буквы

Ще одна річ, яку не хочуть партії, наприклад ОПЗЖ, це просування кандидатів за списком. Тому деякі фракції хочуть забрати поправки Дмитра Гуріна про зміни форми бюлетеня, щоб клітинка, де ставиться номер  кандидата, була поряд з клітинкою за партію, а не наприкінці бюлетеня.

“Основний репутаційний ризик в тому, що ми порушуємо міжнародні стандарти.  У  тому числі копенгагенський документ, який передбачає, що має бути змагальність між партіями й іншими організаціями. В цьому документі говориться, що мають бути різні форми висування – і через партії, і в інший спосіб. Наприклад, шляхом самовисування”, – наголосила Айвазовська.

“Щодо сталості виборчого законодавства – три речі заборонені. Це зміни виборчої системи, що зараз відбувається. Тому стоїмо на тому, щоб лишити пропорційну систему на рівні 90 000+, решта мажоритарна. Друге – межі округів мають бути відомі завчасно, тому що потенційний кандидат має знати, де він балотується, а у нас не відомі межі районів. І третє – це формування виборчих комісій, а тут у нас з’являються групи, які мають право на представництво в комісіях. Відповідно, маємо три порушення”, – зазначила керівник ОПОРИ.

Як роздратувати виборців та еліти, і виграти вибори – навряд чи “Слуги” зможуть розв’язати це рівняння. Адже сила дії дорівнює силі протидії.