Наукове товариство імені Т. Шевченка в Америці продовжує свої круглі столи, дискусії та публічні зустрічі онлайн. Цього разу подискутували на тему “Демографічна ситуація в Україні: стан, перспективи, виклики”. Спікери Елла Лібанова та Василь Лопух окреслили перспективи та виклики української демографії, торкнулися проблем перепису населення та міграції, а також поділилися науковими припущеннями і висновками сучасної демографічної науки.

Спікери:

Елла Лібанова — академік НАНУ, директорка Інституту демографії і соціальних досліджень ім. В.М.Птухи.  
Василь Лопух — чинний член НТШ, кандидат економічних наук, директор адміністрації НТШ-Америка. 

Демографічна ситуація в Україні

Елла Лібанова почала дискусію з того, що уся інформація, що стосується хоч якимось чином демографії в Україні, ненадійна та неточна. А все через те, що останній перепис населення відбувся у грудні 2001 року, тобто 20 років тому. Фактично весь цей час ми живемо без валідної інформації про нас самих.

Наступний перепис планується на 2023 рік, але певності у цьому поки не має ніхто. За словами Елли Лібанової, у  разі, якщо перепис таки відбудеться, нарешті будуть використані електронні пристрої для якісної фіксації даних. Однак, він все ще пройде без системи регістрів, якою користуються у світі. Регістри-  це поточний облік демографії, який достатньо лише поновлювати та доповнювати. При чому це можуть робити самі ж громадяни. Навіщо такі реєстри – бо без надійного поточного обліку, доводиться проводити регулярні переписи.

Навесні під керівництвом на той час міністра Кабінету міністрів України Дмитра Дубілета було проведено оцінку чисельності наявного населення на основі використання послуг мобільного зв’язку та низки інших чинників. Однак, його дані спричинили лише скандал, бо до них було більше питань, ніж відповідей.

З 1993 року населення України постійно зменшується внаслідок:

 

  • низької народжуваності;
  • високої передчасної смерті;
  • масштабної трудової міграції.


В Україні простежуються дві демографічні тенденції — депопуляція і старіння нації. В останні роки помітне начебто уповільнення депопуляції, але це швидше пов’язано із неточністю обліку населення, а саме — завищенням його чисельності. 

Ситуація з народжуваністю і смертністю сформувала в Україні так званий “слов’янський хрест” (на графіку нижче). За ним, смертність перевищує народжуваність з 1991 року, однак Елла Лібанова запевняє, що це не має зв’язку із проголошенням незалежності: “Повірте, це просто співпадіння”.

Причини тут як у загальному тренді зниження народжуваності в Європі, пов’язаному з тим, що жінкам важко поєднувати кар’єру і виховання дітей, так і внутрішніми факторами – від Чорнобиля до економічних криз.

Скріншот з презентації спікерки — “слов’янський хрест”

Прогрес у зростанні населення відбувся в першій половині 20 століття, після чого ця крива практично не змінюється. Цікаво, що у 1960 році Україна з середньою тривалістю життя у 71 рік була серед топу країн. Втім у 2013 році вона зайняла вже майже останнє місце в Європі, в той час, як у розвинених країнах ця цифра зросла на 7-8 років і сягла 80+, в Україні ніякого поступу не відбулося. 

Зростає різниця між смертністю міського і сільського населення, жінок та чоловіків. Жінки в Україні живуть довше. При чому і жінки, і чоловіки у містах — довше, ніж у селах. Це пояснюється як відмінностями в репродуктивній поведінці в містах і селах, так і екологією та стилем життя.

Демографічна ситуація серед українців в Америці

Населення США становить 328 млн, з них — близько мільйона етнічних українців, що всього лиш 0,5% від усього населення. Попри малий відсоток, зі слів Василя Лопуха, українська спільнота в Америці дуже міцна. Це можна пояснити й тим, що статистично частіше мігрують з Чернівецької, Волинської та інших західних областей, у яких міцні релігійні чи культурні громади, навколо яких і об’єднуються люди.

Традиційно під час перших хвиль міграції українці заселяли східне узбережжя, тепер же більшість людей осідає на заході та південному заході.

Василь Лопух наводить кількісно-якісні дані щодо українців у США, звідки видно, що середній рівень освіти українців у відношенні до місцевих американців домінує. Така ж ситуація з доходом: в більшості штатах середній дохід українців більший, аніж американців. 70% українців у США — власники нерухомості у порівнянні з 67% американців.

Міграція

“Міграція — не є проблемою, це реальність, яку ми маємо взяти до уваги й використати. На моє глибоке переконання, міграція є ключовим проявом процесу глобалізації, тому що глобалізація — це рух людей і мізків. Це абсолютно об’єктивне явище. На додаток, обсяги міграції збільшуватимуться, попри пандемію”, — Елла Лібанова.

Основними двигунами міграції з України є переконання у вищій якості життя за кордоном та очікувана відсутність перспектив для себе та нащадків на Батьківщині. Будь-які міграційні настрої віддзеркалюють суспільні настрої.

“Якщо запитати пересічних українців, вони скажуть, що в Росії чи Польщі жити краще, ніж в Україні. А Німеччина чи Голландія для них узагалі рай на Землі. Наскільки це правда — це вже інше питання. Скільки людей плутають туризм та міграцію? Але така вже реальність”, – каже Лібанова.

Міграція тепер перетворилась на моду: вчитись і працювати за кордоном круто. Про це ж можна потім гордо заявити сусіду чи виставити фотографію в Інстаграмі. Міграція вважається таким собі соціальним ліфтом, додає вона.

Водночас Європа продовжує демонструвати попит на українських мігрантів. Це  дешевша, але якісна робоча сила. І мова не лише про фізичну працю, а й про горезвісний “відтік мізків”. У світі конкурують за людей, бо це найважливіший вид капіталу, після якого на другому місці природній та на останньому — власне фізичний. Грошові перекази від українських мігрантів у 2019 становили за даними Світового банку 17 млрд доларів, в той час, як прямі іноземні інвестиції в Україну становили 2,3 млрд доларів.

Після буму міграції у 90-их українці таки усвідомили, що Америка — це не просто Голлівуд, акуратні тихі райони та успіх на кожному кроці. Після цього відбувався спад масової міграції. “Все-таки, туризм і міграція — абсолютно різні речі”, — підсумовує Елла Лібанова.