Про це йдеться у статті американської газети The Washington Post.

130-й батальйон територіальної оборони України є одним із багатьох подібних підрозділів по всій Україні. У разі нападу уряд України планує надати зброю добровольцям. Проте наразі більшість використовує власні гвинтівки. Ті, хто не має зброї, тренуються з дерев’яними копіями.

З 2019 року кожні вихідні резервісти батальйону збираються в лісах і парках на околицях Києва, аби підготуватись до можливої повномасштабної атаки з Росії.

У виданні зауважують, що роками така перспектива здавалась малоймовірною, проте ситуація раптово змінилася, коли московські війська зосередились на кордоні. Українці почали обмірковувати ймовірні дії: битися, тікати, ховатися, пристосовуватися.

The Washington Post познайомилася з деякими із приблизно 500 членів батальйону під час навчань з військової тактики та захисту стратегічних об’єктів.

Олексій Біда, 47

Графічний дизайнер та, у минулому переконаний пацифіст Олексій родом із Луганська.

У 2014 році, після того, як бойовики та російські війська захопили частину Луганщини, його схопили за проукраїнську позицію, тримали у підвалі та катували. Невдовзі він спільно з дружиною втік до Києва.

Два роки тому він познайомився з військовослужбовцем 130-го батальйону оборони  та одразу вирішив приєднатися. У батальйоні, за його словами, він працював з людьми, котрі готові захищати “свої сім’ї, домівки та міста”. Це відновило його відчуття безпеки.

“Раніше я був переконаний, що будь-який конфлікт можна вирішити мирним шляхом. Проте, я вже у це не вірю – не з Росією”, – наголосив Олексій.

Мар’яна Жагло, 52

52-річна мати трьох дітей, дослідниця ринку Мар’яна Жагло зауважила, що оборонний батальйон — це можливість “не сидіти осторонь”.

Як і більшість добровольців, вона брала участь у протестах на Майдані у 2014 році. Проте, за її словами, тоді було достатньо просто “вдягнути шолом та прийти”, для війни необхідні спеціальні навички.

“Два роки тому подруга, яка вступила до батальйону, привела на одне із тренувань – це сталося випадково”, — сказала вона.

Пройшла курси снайперів та придбала мисливський карабін Zbroyar Z-15 після того, як нависла загроза нападу військ РФ.

Наразі Жагло вважає цілком можливим, що Путін вирішить не нападати на Україну. Адже світова спільнота постачає зброю та усе необхідне Україні для спротиву та захисту.

Ярослав Брезицький, 44

Бізнес-консультант Брезицький  приєднався до батальйону тероборони три роки тому після тренування групи зі зброєю  з бойовими набоями.

“Я зрозумів, що це саме те, що мені потрібно. Я можу бути цивільним і заробляти кошти для своєї сім’ї, платити податки. І водночас бути добровольцем в армії та отримувати військові знання, – сказав він.

Він також зауважив, що раніше не міг позбутися відчуття що не причетний до визвольної війни за Україну. Наразі чоловік щотижня тренується та отримує практичні навички.

 “Я сподіваюся, що це стане у  нагоді, якщо Росія продовжить ескалацію подій в Україні”, — наголосив Брезицький.

Ярослав також придбав власну зброю — напівавтоматичну гвинтівку AR-15 американського виробництва.

За його словами, кожен доброволець намагається забезпечити себе власною зброєю, але вона недешева і не кожен може собі дозволити. А такі як бронежилети з керамічними пластинами взагалі є “більше мрією, ніж реальністю”.

“Це, звичайно, дуже важко. У пріоритеті – здоров’я батьків, близьких, дружини та дітей, їхні потреби. Якщо буде війна, то ми будемо боротися з РФ тим, що маємо”, – резюмував Брезицький.