Відповідні листи Лемака та Головатого оприлюднені на сайті КСУ.

Як повідомлялося, 27 жовтня, Велика палата Конституційного суду на закритому засіданні ухвалила рішення у справі щодо можливої невідповідності Конституції України окремих положень законів України “Про запобігання корупції“, “Про прокуратуру“, “Про Національне антикорупційне бюро України“, “Про Державне бюро розслідувань“, “Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів“, Кримінального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України.

Своїм рішенням суд скасував відповідальність за неправдиве декларування та обмежив повноваження Нацагентства з питань запобігання корупції. 

Рішення ухвалювала колегія з 15 суддів КСУ, проте рішення не було одностайним.

Так, проти виступили судді Сергій Головатий і Василь Лемак. КСУ опублікував їхні роз’яснення у вигляді окремих листів.

Позиція Головатого

Суддя наголошує, що у преамбулі конституції визначено європейський та євроатлантичний курс України. Угодою про асоціацію з ЄС визначено, що боротьба з корупцією є одним з пріоритетних напрямів співробітництва. Запроваджений підхід до декларування статків був оцінений міжнародними партнерами як прогресивний та такий, що відповідає міжнародним стандартам.

У своєму рішенні КСУ зауважує, що НАЗК, виконуючи свої функції (зокрема, зберігання, перевірка ті контроль за поданням декларацій) нібито здійснює “контроль над судовою гілкою влади”. Цю позицію Головатий називає безпідставною.

Головатий критикує рішення суду і за те, що виходячи з тези про нібито “контроль виконавчої влади над судовою гілкою влади”, КСУ обмежив права і повноваження НАЗК, які не стосуються контрольних функцій органу.

Висновок суду про начебто неконституційність статті 366-1 ККУ про покарання за неправдиве декларування Головатий вважає юридично необґрунтованим.

Позиція Лемака

Лемак також пише, що рішення КСУ у цій справі є необґрунтованим. Тим більше: він вважає, що це питання є політичним і суд взагалі мав відмовитися від розгляду.

Також Лемак рішуче критикує рішення суду декриміналізувати неправдиве  декларування та обмежити повноваження контрольного органу з одночасним збереженням обов’язку подавання декларації

Суддя наголошує, що контроль за законністю доходів та майновим станом суддів необхідний, він не є втручанням в їхню діяльність або ж інструментом впливу на них.

Також, на думку Лемака, суд мав надати парламенту час на внесення змін до зазначених   законів, аби не сталася “законодавча пауза”.