Як Зеленський до “теплої ванни” на природі звикав

Технологи найпрогресивнішого президента з Україною у смартфоні та диджиталізацією на кожному колесі робочого велосипеда вирішили перейняти досвід попередників та налагодити контакт із журналістами, щоб президенту не доводилося користуватися протекцією пані Юлії, а його конфузи обходилися мемними літаками, які “будуть всіх бомбить”. 

Глибоко в історію занурюватися не довелося: взяли зустріч акул журналістики 2010-х років у Межигір’ї: пеньки прибрали, Януковича поміняли на Зеленського, розширили пул присутніх, змінили дрес-код і додали шаурми з алкоголем. Приправили неформальне знайомство соусом оффрекорду: День журналіста в компанії нового президента — done.

Жоден івент, на який Зеленський запрошував працівників медіа, не нагадував пресконференцію, де майстри своєї справи виривають для суспільства відповіді на важливі запитання. Вони проходили у дружній атмосфері, підкріпленій м’ясцем під вино, з неформальним спілкуванням та селфітаймом. Президент ЗАВЖДИ опинявся у комфортному для себе середовищі, виступаючи головним героєм, навколо якого зібралися люди з усмішками на обличчях.

Жоден з учасників після зустрічей не розповідав нічого важливого, хоча українці кожного разу хотіли почути відповіді на конкретні запитання. Так Зеленський занурився у “теплу ванну”, з якої він досі не бажає вилазити.


Коли у “теплу ванну” додали холодної води

На початку політичної кар’єри Володимиру Олександровичу було важко відповідати на будь-які запитання журналістів, тож у хід йшла Юлія Мендель, яка прибирала зі шляху всіх неугодних. Тому що могла та “не знала, про що йдеться”:

(вересень 2019)

#Букви запитали у Зеленського про штовханину пані Мендель та журналіста й дізналися, що президент “дєвочку буде захищати”. На цьому пресмарафони #Букв закінчилися: в акредитації почали відмовляти, “дєвочка” перестала давати коментарі, а потім забанила у соцмережах.

(жовтень 2019)

Тенденція розвивалася з року в рік: список медіа, які отримували відмову на спілкування з Зеленським, зростав, в полку улюбленців президента теж ставало більше. #Букви пропустили річний звіт Зеленського в Маріїнці та ще кілька івентів за участю президента “через пандемію COVID-19” або повний ігнор з боку пресслужби президента. На “Антонов” нас пропустили не в повному складі, а запитання (неочікувано!) поставити не дозволили.

Як до “теплої ванни” пінки додали

Поки президент проводив планові звані обіди з елементами спорту на День журналістики, його технолог Подоляк намагався створити пул провладних блогерів.

Дуже сподіваємося, що сітка ботів, яку Facebook видалив після ознайомлення з матеріалом #Букв, з’явилася сама собою, а пан Подоляк не порушував правил соцмережі та не перетворював болі президента на тему “порохоботів” у “бджоли проти меду”.

Звітів щодо створення власної “армії” ОП не публікує, а про джерела фінансування ботоферм не розповідає. Але тематичні “ура-Зеленський” пости, написані за однією методичкою, все частіше з’являються на сторінках блогерів та ЛОМів, що пройшли не один уряд із чіткою (не завжди) позицією, хто молодець, а кого необхідно “мочити”.

У людей, які намагаються заробити на життя за допомогою блогінгу, добре розвинений принцип “$20 – це $20”, тож їхні політичні смаки часто змінюються, доходячи до парадоксу. Засуджувати їх важко, адже така в людей професія – писати хвалебні оди та вступати в суворі двобої з опонентами (за горезвісні $20 опоненти часто перетворювалися на друзів).

Зеленський і далі комфортно почувається, отримуючи звичні “аплодисменти” від прихильників його “творчості” у соціальних мережах.

“Один із кращих лідерів сучасності” та “майовка” з журналістами у стилі попси 90-х років

Невпинний прогрес захопив світ: мавпи з чипами, штучний інтелект, модні тренди та відпочинок у космосі – нічого не стоїть на місці. Нічого, крім технологій, які використовує команда пана Зеленського.

Іменуючи себе новаторами та диджиталізаторами у світі, де гендерів, субкультур та музичних стилів уже більше, ніж “Квартал-95” дав концертів, а тренди змінюються та підіймають планку щодня, артист Зеленський тяжіє до російського новорічного “Голубого огонька”, на якому він ведучий, а всі запрошені журналісти – гості, що прийшли чудово провести час, хайпонути та набити рот м’ясом.

У світі, де блек-метал міксують із репом, додають гранжу, нарізають доріжку та створюють новий музичний жанр, від якого кайфують цілі зали. У світі, де магнітофони з касетами вже не потрібні, а будь-яку музику можна слухати на YouTube та Spotify. У цьому диджитальному та швидкому світі нам підкладають “Голубой огонек” з Аллою Пугачовою, сподіваючись, що ВИСТРЕЛИТЬ і молодіжна аудиторія відразу стрибне до кишені.

Відповідно до старих методичок, на званих “Голубых огоньках” Зеленського до Пугачової додають Газманова, Шатунова та Доліну, прикрашаючи Цоєвським підконтрольним “протестом”. Зеленський же продовжує грати свою улюблену роль – ведучий на святі життя. На тому самому святі, яке він дивився з батьками у новорічну ніч. На святі, де всім весело, де всі сміються та не помічають проблем. На святі, де ніхто не запитає, скільки ще посад продасть брат Єрмака, коли настане кінець епохи бідності, та не поцікавиться у президента, хто винен у смерті 53 тисяч українців від COVID-19 + чому він ще не пішов, порушивши закон 48 разів.

На свято навіть не кличуть представників “Короля и Шута”, що зростив покоління, підтримкою якого намагаються залучитися у президента, використовуючи слова “вайб” та “рофл”. Тому що навіть шматок м’яса у роті не завадив би їм спробувати зіпсувати бенкет славослів’я.

Щодо журналістів, які полюбляють перекусити з президентом. Відпочинок у колі цікавих людей – це круто, але, пробачте, це не та журналістика, за яку професіонали своєї справи віддавали життя. Це не вигризання відповідей на запитання, які цікавлять мільйони небайдужих українців. Це не боротьба з російською пропагандою та фейками. Це звичайна закрита тусовочка “для особливих”, члени якої зачерпують ковшиком теплу водичку та підливають у ванну президента, який продовжує купатися у променях слави, закриваючи очі на рейтинги, які піддаються силі земного тяжіння.

Через досвід роботи на каналах олігархів Зеленський переконаний, що закритими тусовками та м’ясним прикормом під пісні 90-х йому вдасться відпочивати у ванні до кінця строку. Але завжди лишаються люди, яких на свято життя кликати бояться, тож надія на справжню журналістику ще є. А головне завдання цих людей – змусити президента поважати незалежні медіа та свій народ замість підспівування пісень Пугачової про дружбу на святі, де немає нічого гострішого за шампури та соус.